Музичний фольклор у сучасній системі освіти в країнах Східної Європи і Балтії

Анотація

В останні роки, завдяки ратифікації в багатьох країнах Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної спадщини і створення списків нематеріальної спадщини ЮНЕСКО знову розпочато дискусії про способи активної передачі музичних традиціїй, а не лише їх архівування. До того, як Західна Європа зацікавилася цими проблемами, в музичних академіях багатьох країн Східної та Північної Європи постали осередки, чия діяльність присвячена викладанню традиційної музики та продовженню її функціонування в нових умовах сучасного суспільства. Стаття намагається розглянути не тільки можливості, а й педагогічні аспекти навчання традиційної музики в музичних академіях Литви, Латвії, Угорщини, країн Скандинавії, а також у певних середовищах Польщі, зацікавлених польською народною музикою. Культурні рухи, які призвели до створення кафедр традиційної музики або етномузикології в музичних академіях мали велике значення для всієї музичної культури. З цієї причини я намагаюся помістити їх в культурний, політичний, соціальний контексти, що початково послужили поштовхом для цих рухів. Кафедри традиційної музики створювались незалежно одна від одної, особливо під час розпаду Радянського Союзу, не знаючи про існування подібних установ в інших країнах. В останні десятиліття посилились контакти між музичними академіями, у яких викладають традиційну музику Скандинавії та Балтики, завдяки створенню мережі Nordtrad (Північні Традиції). Мережа щорічно організовує конференції та семінари зі студентами та викладачами музичних академій, що спеціалізуються на традиційній музиці. Викладання традиційної музики способом, подібним до навчання старовинної музики, тобто згідно канонів епохи та місця походження зразків, є найкращим рішенням для продовження традиції та активного захисту нематеріальної спадщини.